Мармароси — край альпійських пейзажів

Напевно кожен з нас хотів би побувати в Альпах, на власні очі побачити засніжені вершини, яскраві зелені пейзажі та чорно-білих корів, що ласують соковитою травичкою. 

Можливо, це дещо стереотипна картинка, але саме такими, завдячуючи різним фільмам та рекламі, в нашій уяві постають Альпи. Але виявляється помилуватися справжнісінькими альпійськими пейзажами можна і в Україні. Знаю, зараз багато хто з вас може заперечити — «Які Альпи? У нас же є лише Карпати». І буде з одного боку повністю правий, але лише частково.

Українські Карпати надзвичайно красиві, а гірські масиви з яких вони складаються різноманітні і неповторні кожен по своєму.

Так Ґорґанський хребет усипаний зеленим камінням, розміри якого можуть коливатися від невеликої гальки до велетенських брил, по яких треба стрибати, припаде до смаку любителям більш екстремального сходження.
Всім відома Чорногора, що є найвищим гірським масивом, має в своєму арсеналі шість вершин, висота яких сягає понад дві тисячі метрів. Це напевно, одне з найпопулярніших місць серед туристів, бо кожен вважає за необхідність підкорити найвищу точку України — гору Говерлу.

Свидовець — це край високогірних озер льодовикового походження, біля яких так приємно розбити табір і насолоджуватися дзеркальною поверхнею води.

Боржавський хребет дуже мальовничий і є справжнім раєм для любителів чорниці, кущами якої вкриті всі гірські схили. До того ж відправившись на Боржаву, ви однозначно зможете відвідати відомий та дуже мальовничий водоспад Шипіт.

Але є ще один хребет, що заходить до нас із Румунії і по якому проходить державний кордон — Мармароський. Це найбільш мальовнича і загадкова частина Карпат, яку називають Мармуровими горами або ж Гуцульськими Альпами.

Мармурові, тому що складаються з камінців, що мерехтять та виблискують у променях сонця. Як будете підніматися стежкою, то уважніше дивіться собі під ноги і ви зрозумієте про що мова. До того ж в тих краях ще досі знаходяться діючі мармурові кар’єри. Один у Діловому, саме звідти мармурові плити доставляли до столиці України для оздоблення столичного метрополітену. Якщо розглядати найвищу вершину Мармаросів Попа Івана на Гугл карті, то можна помітити, що виглядає вона дещо незвично, вся різнокольорова. Але справа тут вже не в мармурі, такого кольору їй скоріш за все надають рудуваті купини альпійської рослини ситника трироздільного.

Стрімкі скелі, глибокі урвища, могутні величні вершини, льодовикові кари, вузькі річкові долини та великі полонини створюють єдиний цілісний пейзаж, від якого перехоплює подих.

Перепади висот майже у тисячу метрів дають змогу насолодитися переходом від смерекових лісів до субальпійських полонин та альпійських лук.
Гуцульські Альпи оминула Перша світова війна, до недавнього часу тут майже не було туристів, бо це прикордонна зона, тому гірська флора збереглася у своєму первісному вигляді.

Найкращий час для відвідування Мармаросів — початок червня, коли в горах починається масове цвітіння рододендронів і схили вкриваються рожевим килимом із квітів, які дуже яскраво виділяються на зеленому тлі. Ці фантастичні картини приваблюють сюди фотографів, а туристичні фірми закликають клієнтів на пошуки червоної рути.

Рододендрон східнокарпатський ототожнюють із чарівною квіткою — червоною рутою, яку оспівав Володимир Івасюк ще у 1968 році в однойменній пісні. На скільки це відповідає дійсності важко сказати, бо навіть фахівці не можуть визначити, яку саме квітку поет-пісняр зашифрував у своєму тексті. Можливо це просто якась міфічна рослина із карпатських легенд, але всім нам хочеться чогось чарівного та романтичного і тому ми віримо, що оця рожева квітка, яка вінчає Мармароські схили і є тим самим чар-зіллям.

Рвати її не можна, бо вона є червонокнижною, але ви можете запросити свою кохану в гори і подарувати їй цілу галявину сонце-рути.

Окрім рододендронів у червні ще квітнуть дзвоники альпійські, анемони і звичайно ж нарцис вузьколистий, рідкісна рослина, що майже не росте на висоті нижче ніж тисяча метрів, виключенням є всім відома Долина Нарцисів біля міста Хуст.

На сьогоднішній день потрапити у царство Мармароських гір може кожен. Маршрут починати краще із селища Ділове, але не забудьте попередньо подбати про дозвіл, який оформлюється досить просто і без якого ви не зможете потрапити на прикордонну територію.

Зазвичай на ночівлю зупиняються на полонині Лисича, але розрахуйте свої сили, пройти доведеться порядку 20 кілометрів з набором висоти понад тисячу метрів.

По дорозі радимо відвідати Ялинський водоспад, що є найвищим серед однокаскадних. Цей двадцятишестиметровий красень ще не дуже розкручений серед туристів, біля нього ви не знайдете ані сувенірних крамниць, ані колиб. Йти доведеться крутою лісовою стежкою, але повірте, ви не пошкодує здолавши оті зайві кілометри, бо велич і могутність водоспаду вражає. Сміливці можуть прийняти освіжаючий душ у крижаній воді Ялинського водоспаду.

З ранку виспавшись та відпочивши починайте підйом на Мармароський хребет. Якщо ви не планує йти далі, то краще залишайте речі в таборі і підкорюйте найвищу вершину Українських Мармаросів Попа Івана, висота якого сягає 1938 метрів. Дорогою зможете в повній мірі насолодитися квітами рододендрону та нарцисів.

Маючи вдосталь часу радимо не поспішати донизу, а посидіти на вершині та помилуватися фантастичними краєвидами, окрім запаморочливих стрімких схилів Мармароського хребта, за хорошої погоди зможете побачити вдалині весь Чорногорський хребет, а також Румунську частину Мармаросів з її найвищою вершиною горою Феркеу, яка досить добре проглядається на горизонті.

На вершині Попа Івана Мармароського ви зможете одночасно побувати як в Україні, так і Румунії, або ж перетинати кордон щохвилини, бо саме його лінія проходить чітко по хребту, про що нагадують прикордонні стовпчики.

Якщо матимете час та наснагу, то з Лисичої можна піднятися ще на дві вершини — гори Берлебашку та Петрос.

Якщо ж у вашому розпорядженні буде хоча б п’ять днів, то сміливо рушайте далі по Мармароському хребту в сторону Чорногори і підкоріть ще одного Попа Івана, цього разу Чорногорського.

Вагаєтеся чим зайнятися у вихідні — вирушайте в Українські Альпи на пошуки чарівної та таємничої червоної рути.

Автор: Ольга Троханчук